ЖИТТЄВІ КОМПЕТЕНЦІЇ НА УРОКАХ української
Майбутнє – це не те, що говорять
дорослі, це те, що роблять діти.
Постійне прагнення до пошуку істини завжди загострюється на рубежі епох, століть, тисячоліть. Третє тисячоліття усвідомлюється не просто як межова дата. Вона спонукає до осмислення минулого, нового розуміння смислу життя, до визначення контурів майбутнього, місця й ролі людини у творенні нової якості людського життя.
Не випадково видатний філософ Міраб Мамардашвілі, аналізуючи роман Пруста « У пошуках утраченого часу», дійшов екзистенційного висновку, що життя – це зусилля в часі….» І у житті є мотив, є якась нота, що пронизує великий простір і час життя.
Нова школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе; і тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною на основі ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомлення вибору особистістю життєвого щляху. Життєве педагогічне кредо найяскравіше висвітлено в поетичних рядках С.Я. Маршака
Существовала некогда пословица,
Что дети не живут, а жить готовятся,
Но вряд ли в жизни пригодится тот,
Кто, жить готовясь, в детстве не живет.
Отже, школа життя, компетентності – це школа, яка:
_ піклується не про навчальний план, а про життя учнів,
_ відповідає на суттєві питання життя людини про його смисл і мету,
_ допомагає перебудувати життя загалом, організовує соціальний досвід особистості, вчить, як організувати середовище свого життя.
Одна із найскладніших проблем, що стоїть перед людством, Україною, - це проблема людини в мінливому, динамічному світі. Сьогодні саме людина стала головним фактором розвитку і головним фактором ризику.
Серйозної дискусії потребує проблема відповідальності школи за життєві результати випускників. Як правило, увагу професійного педагогічного співтовариства зосереджено на результатах освіти, які жорстко прив'язані до навчального матеріалу, в його предметній формі.
Результати опитування старшокласників свідчать про суттєвий розрив між змістом життя і змістом того, чого ми вчимо ,або того, про що і як думаємо. Вчимося одному знанню, а живемо, користуючись зовсім іншим. З одного боку, мертві схеми, які пропонується взяти на пам'ять і які визначають нас як професіоналів, а з іншого – живе несистематизоване життя. І молода людина опиняється перед вибором: присвятити себе цьому вигаданому і самому стати таким або просто жити.
Скільки ж потрібно знати? Рівно стільки, скільки потрібно для життя, для його розуміння. Сучасна школа повинна постійно відстежувати зміни, які відбуваються на постіндустріальному ринку праці. За цих умов завдання школи – дати майбутньому працівнику компетентнісно спрямовану освіту, включаючи знання в галузі підприємництва, розв’язання кризових ситуацій, а також життєву компетентність.
Життєвий шлях людини – це шлях само будівництва, само творення,самовизначення в системі життєвих відносин, шлях само актуалізації у процесі діяльності і взаємодії зі світом.
Становлення особистості є , по – перше, освоєння життєвого досвіду у взаємодії із системою «людина – світ», духовним світом, світом цінностей. Школа покликана виконувати життєво важливу функцію – функцію стимуляції допомоги і підтримки при входженні молодого покоління у світ життєвого досвіду.
Освіта – це підготовка до життя. Як пише фінський психолог Тімо Ярвілехто, «життя – це постійне навчання,і, навпаки, без навчання немає життя.
У сучасній школі важливо зосередити зусилля на:
- оволодінні учнями мистецтвом жити, технологіями життєвого успіху, вмінням жити і контактувати з людьми в соціумі, вмінням аналізувати свою життєдіяльність, підходу до життя як найвищої цінності;
- розвитку вміння управляти собою, ставити мету, визначати смисл життя, вміння попереджувати і розв'язувати життєві конфлікти;
- оволодінні механізмами саморегуляції, самомобілізації, самодопомоги, само прогнозування, само прийняття.
Світ в якому ми живемо, щороку стає складнішим, динамічнішим; тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження свого місця в житті вимагають дедалі більших зусиль і компетенцій від кожної людини.
Отже сьогодні тільки та людина може повноцінно діяти в мінливому світі, яка здатна зробити самостійний вибір, прийняти самостійне рішення.
Бути компетентним – значить уміти мобілізувати в даній ситуації набуті знання і досвід. Людина яка хоче досягти успіху в сучасному світі, повинна мати певні здатності, зокрема:
- швидко діяти в нестандартних ситуаціях,
- учитися все життя,
- працювати в сучасних інформаційних системах,
Отже в основі компетентності лежать здатності людини.
Головні результати формування життєвих навичок учня, пов’язаних з становленням та розвитком його життєвої компетентності, життєтворчих компетенцій – це життєві результати учня. Ми можемо віднести до них здобуття необхідного життєвого досвіду, розумовий розвиток, позитивне психологічне налаштування, спроможність ефективно вирішувати посильні життєві завдання, відчуття власної успішності.
Виходячи з системного та ієрархічного характеру життєвої компетентності особистості, можна виділити функції:
- функції компетенцій життєстійкості,
- компетенцій життєздатності,
- функції життєтворчих компетенцій,
- специфічних життєвих компетенцій,
- професійної компетенції
а) професійного самовизначення
б)професійного самомотивування
в)професійної самореалізації
г)професійної самореабілітації.
Між дитинством, яке майже повністю належить сім'ї та юністю, яка в більшості людей віддана оволодінню професією та особистісному становленню в соціальному та професійному середовищі, школа стає найважливішим соціальним осередком розвитку та становлення особистості дитини та підлітка.
В умовах мінливого сьогодення перед школою постає складне завдання, яке полягає у « створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні поколінні людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти» (Національна доктрина розвитку освіти) Це складне завдання для учителя , адже вимоги сучасного життя змінюються швидше, ніж дитина встигає закінчити школу.
Отже, потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати компетентності, яких потребує сьогодні суспільство:
· здібність навчатися все життя;
· комунікативність;
· творчість та креативність;
· самовдосконалення;
· здатність робити вибір та нести за нього відповідальність.
Тому актуальною стає проблема : «Формування творчих компетентностей на уроках української. У проекті Державного стандарту загальної середньої освіти запропоновано модернізацію змісту освіти на засадах компетентісної парадигми. Сьогодні соціуму потрібні учні та випускники, готові змінюватись та пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя.
Науково – теоретична база
Здатність до творчого осмислення та творчого використання на практиці здобутих компетенцій необхідна людині впродовж усієї трудової діяльності. Її формування відбувається в шкільні роки і велику роль в цьому відіграють заняття трудового навчання.
Напрями розвитку навчання визначаються сучасною концептуальною моделлю освіти в цілому. В змісті навчання ця модель передбачає зміщення комплексного акценту із засвоєнням певного обсягу знань, умінь, навичок формування компетентностей, які повинні виступати кінцевим результатом навчання. У процесі навчання створюються умови й для морального виховання. Створюючи корисні речі, беручи участь у продуктивній праці, учні відчувають себе учасниками виробництва. Вони починають по справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і поважати людей - представників цих професій, і роблять деякі висновки стосовно вибору своїх майбутніх професій.
Навчання в школі сприяє формуванню в учнів компетентностей, а саме:
· технічного і технологічного кругозору;
· культури праці та побуту;
· самостійного та критичного мислення;
· розвитку особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства, виховання відповідальності за результати власної діяльності.
Дослідження науковців показали, що творчість – це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективним і відомим в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод створення образу ідеального об’єкта, метод трудового навчання – способи спільної роботи учителя і учня. Тільки у праці розкриваються здібності, збагачуються знання, закріплюються вміння і навички, проявляється творчість.
До праці треба готувати себе ще з перших років навчання в школі. Необхідно виховувати в собі працелюбність і старанність, акуратність і бережливість, відповідальність за доручену справу, любов і повагу до людей праці.
Розглянемо проектну технологію навчання на уроках трудового навчання.
сутність поняття «проект» означає «кинутий вперед» - задум, план тощо. У 20 – ті роки ХХ ст.. під проектом розуміли будь – яку дію, яка робиться від усього серця і з певною метою.
Основні завдання проектної технології
1. Передати учням обсяг тих чи інших знань, навчити здобувати їх самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати в різноманітних групах, виконувати різноманітні соціальні ролі(лідера,виконавця, посередника)
3. Розширити коло спілкування дітей, ознайомлювати з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами:збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висовувати різні гіпотези, вміти робити висновки.
Вимоги до проектів
· логічне продовження процесу оволодіння навчальним матеріалом;
· комплексне відбиття вивчених питань і практичних робіт протягом навчального року;
· профорієнтаційна спрямованість;
Технолого – економічні
· відповідність матеріально – технічним можливостям навчальних майстернях;
· облік регіональних, національних особливостей і місцевих умов;
· використання раціональних технологій, економічність, екологічність. відповідність вимогам дизайну.
Основні критерії вибору проектів
· інтереси учнів;
· практичне застосування виконаного проекту;
· вікові та індивідуальні особливості учнів;
· відповідність вирішуваним завданням програми;
· рівень знань та вмінь учнів;
· обсяг робіт(термін виконання)
· матеріальна база шкільних майстерень;
· матеріальні затрати (вартість матеріалів, інструментів)
· творчий характер;
· оригінальність;
· підготовленість учителя.
Напрямки творчих проектів учнів гуртка "Українзнавство".
Школа – Озеленення школи, класу, ремонт меблів, класні куточки.
Дозвілля – Виготовлення іграшок, подарунків, сувенірів, конструкторів, розробка реквізиту для дитячих ігор, створення будинків для ляльок,
Дім – виготовлення книжкових поличок, підставок під телефон, розробка дизайну власної кімнати,озеленення квартири,
Кулінарія – удосконалення відомих рецептів страв, вивчення особливостей національних кухонь різних країн світу; приготування оригінальних страв, розробка сніданку школяра, сервірування столу.
Одяг – пошиття сценічного одягу для вистав,позакласних заходів,пошиття одягу для власного використання,розробка шкільної форми,одягу для тварин,пошук засобів оздоблення одягу.
Імідж - розробка стилю сучасної молоді; пошук засобів прикрашання обличчя в підлітковому віці; проектування зачісок підлітків; проектування предметів для догляду за волоссям.
Декоративно ужиткове мистецтво – виготовлення посуду, скринь,кошиків, килимів.
Агрономія – вирощування овочів для шкільної їдальні; пошук ефективних засобів захисту рослин від шкідників.
Тема проекту може бути сформульована як:
· об’єкт
· дослідження
· проблема
· діло
Розглянемо декілька варіантів.
Дослідження обирають об’єкт, який бажають дослідити в певному контексті, додатково поставивши запитання: «Що ми можемо дізнатись про цей об’єкт?» Потрібне формулювання дає напрямок дослідницькій роботі, треба лише добре її спланувати та здійснити. Робота в основному пізнавального характеру, тип проекту – дослідницький.
Наприклад:
1. Які існують форми шкатулок?
2. Історія виникнення скарбничок.
3. Які були перші ручки для дверей.
4. Які матеріали можна використовувати під час виготовлення горщика для квітів.
5. Які є форми журнальних столиків.
6. Які форми прищіпок найчастіше використовують.
7. Шкільна форма закордонних держав.
Проблема - обирають об’єкт або ситуацію,із якими пов’язана певна проблема. Можна обговорити , що викликає незадоволення, що заважає, що хотілось би покращати. Спочатку треба зрозуміти сутність, аспекти проблеми, потім розробити та реалізувати варіанти рішення. Тема, сформульована у такий спосіб, орієнтує на реально здійснений та актуальний результат.
Наприклад.
1. Що робити зі сміттям на вулицях?
2. Як найшвидше зробити шпаківню
3. Як зробити дошку для харчових продуктів зручнішою.
4. Як полегшити пересадку квітів.
5. Як виготовити картину з доступних матеріалів?
6. Який виріб повинен бути в кабінеті трудового навчання, щоб він покращував настрій.
7. Як зробити фартух привабливим для людини, яка не любить готувати.
Діло – обирають конкретний захід, справу, яку ми вважаємо корисною. Від такої теми одразу можна перейти до планування дій.
Наприклад:
1.Ремонт завіси для сцени.
2. Виготовлення будки для собаки.
3. Виготовлення обкладинки для учнів початкових класів.
4.Виготовлення фартуху для мами яка працює в пекарні.
5. Виготовлення лавочки для шкільного двору.
6. Виготовлення кишенькових шахів для гри в поході.
7. Приготування вечері для своєї родини.
Подібний підхід до вибору теми дає можливість одразу орієнтуватись на певний зміст роботи та на її результат. Проілюструємо це на прикладі гуртка «Українознавство»
· Тема – об'єкт: «Дитяча іграшка»
· тема – дослідження: «Якими іграшками з деревини граються діти до 7 років»
· Тема – проблема: «Як зробити дитячу іграшку безпечною і цікавою»
· Тема – справа: «Виготовлення іграшок для дитячого садка»
· Варіанти створення проекту.
Етапи проектно – технологічної діяльності учнів.
Організаційно – підготовчий етап.
1. Пошук проблеми.
2. усвідомлення проблемної сфери.
3. Вироблення ідеї та варіантів.
4. Формування основних параметрів і граничних вимог.
5. Вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту.
6. Прогнозування майбутніх результатів.
Конструкторський етап
1. Складання ескізу.
Добір матеріалів.
2. Вибір інструментів, обладнання.
3. Економічне та екологічне обґрунтування.
4. Організація робочого місця.
Технологічний етап
1. Виконання технологічних операцій.
2.Самоконтроль діяльності.
3.Дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці.
4.Оцінка якості.
Заключний етап.
1.Корегування виконаного виробу.
2. Випробування проекту.
3.Самооцінка проекту.
4.Аналіз підсумків.
5.Оформлення.
6. Захист проекту.
Організацією проектної діяльності учнів на уроках української займаюсь другий рік. Учні розробляють проекти різноманітної тематики, спираючись на головні принципи реалізації даної технології: самостійність, діяльність,результативність.
Навчати роботі над творчими проектами слід поступово. Наприклад, для учнів 5 –х класів перші проектні завдання полягають у виборі теми – основи для підготовки до конкурсів.
Поступово проекти ускладнюються, стають тривалішими. В 6 – му класі на проектну діяльність вже виноситься не тільки обрання учнями об’єкта діяльності, а й вибір шляхів його реалізації – підготовка до олімпіади. Для учнів старших класів більше використовую парні та групові проекти.
Наприклад, для учнів 9 класу був запроваджений проект «Кольорові епітети». Робота над проектом відбувалася в групах, кожна з груп мала конкретне завдання, визначене та обране заздалегідь. Такий розподіл єдиного завдання на окремі частини між окремими групами виконували самі учні, а вчитель виконував корегуючи роль. Діти із задоволенням досліджували, працювали із інформаційними джерелами, проводили технічні розрахунки, підбирали необхідну програму для створення дизайн – проекту, відстоювали свою думку, проводили дослідження серед вчителів та учнів школи. Особливу увагу діти приділяли оформленню, яке було виконане в українському стилі, враховуючи місцеві особливості. Робота над таким проектом стала яскравим індикатором рівня сформованості ключових життєвих компетентностей у старшокласників.
Розпочата робота над тривалим проектом "Вечорниці та веснянки". До цього було залучено багато класів, різник вікових груп, в позаурочний час. В процесі роботи над цим проектом учні активно залучались до роботи на різних етапах проектної діяльності: від організації та планування роботи до практичного виконання конкретних завдань, використовуючи набуті знання на шкільній сцені. Така колективна робота стимулює формування ключових компетентностей: соціально – трудову,загальнокультурну(комунікативну), вміння вчитися.
Для підвищення зацікавленості учнів до роботи вчитель повинен сам навчатися й надихати інших. Учні з задоволенням виконують цікаві творчі проекти.
З кожним роком зростає кількість проектів, поліпшується їх якість, зростає рівень самостійності під час їх виконання.
Метод проектів можливо використовувати у виховній роботі. Вихователі разом зі своїми класними колективами можуть створити науково – дослідницький проект на різні теми: «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття..», «Традиції мого краю», «Веселий ярмарок українських страв»…
Саме позакласна робота дає можливість залучати дітей до поглибленого вивчення і викликає зацікавленість предметом.
Учні 9-10 класів є активними учасниками гуртка «Українознавство». Вихованці самі вишивають, малюють, вивчають традиції, обряди минуіщини.
Викладаючи предмет, або займаючись позаурочною діяльністю,вчитель використовує унікальну можливість розкрити і показати учням взаємозв’язок між навчанням і життям, технікою і мистецтвом. Адже сприйняття й розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. Працюючи людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних і розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля.
Тому на уроках використовую репродукції картин, ілюстрації, фотографії.. таблиці ,схеми.
Наведена модель навчання охоплює формування та розвиток всіх ключових компетентностей учня, комплекс яких є центральним в системі компетентнісного підходу .Завдяки формуванню в учнів на уроках життєвих компетенцій, вихованці навчились працювати з потоком інформації, визначати мету, планувати, організовувати та оцінювати особисту навчальну та творчу діяльність, співпрацювати.
Результатом є:
Стабільний рівень навчання.
Позитивна динаміка.
Активізація пізнавальної діяльності.
Підвищення мотивації до навчання.
Розвиток самооцінюючої діяльності.
Сформованість науково – дослідницьких навичок.
Отже, формування творчих компетентностей дозволяє повною мірою розкрити природні здібності дитини: неординарність думок, спроможність до висловлювання та застосування на практиці різноманітних ідей, можливість здійснювати свій вибір, знайти себе у світі та відкрити світ у собі. Вчитель вважає, що робота з розвитку иттєвих компетентностей має бути систематичною і здійснюватись на кожному уроці.
таким чином, головною метою уроків є формування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду, тобто формування і розвиток його життєвих компетентностей.
Використана література.
1. Пелагейченко М.Л. « Професійний довідник» учителя трудового навчання. основа 2013 рік.
2. Єрмаков І.Г, Пузіков Д.О «Життєвий проект особистості» від теорії до практики. Київ «Освіта України» 2007 рік.
3. Єрмаков І.Г., Нечипоренко В.В., Пузіков Д.О. «Життєтворчі компетенції у системі компетентнісно спрямованої освіти. Запоріжжя 2008 рік.
4. Науково – методичний посібник за науковою редакцією кандидата історичних наук І.Г.Єрмакова «Життєва компетентність особистості: від теорії до практики.
5. І.В.Родигіна «Компетентнісно орієнтований підхід до навчання» Харків 2005 рік.
Майбутнє – це не те, що говорять
дорослі, це те, що роблять діти.
Постійне прагнення до пошуку істини завжди загострюється на рубежі епох, століть, тисячоліть. Третє тисячоліття усвідомлюється не просто як межова дата. Вона спонукає до осмислення минулого, нового розуміння смислу життя, до визначення контурів майбутнього, місця й ролі людини у творенні нової якості людського життя.
Не випадково видатний філософ Міраб Мамардашвілі, аналізуючи роман Пруста « У пошуках утраченого часу», дійшов екзистенційного висновку, що життя – це зусилля в часі….» І у житті є мотив, є якась нота, що пронизує великий простір і час життя.
Нова школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе; і тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною на основі ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомлення вибору особистістю життєвого щляху. Життєве педагогічне кредо найяскравіше висвітлено в поетичних рядках С.Я. Маршака
Существовала некогда пословица,
Что дети не живут, а жить готовятся,
Но вряд ли в жизни пригодится тот,
Кто, жить готовясь, в детстве не живет.
Отже, школа життя, компетентності – це школа, яка:
_ піклується не про навчальний план, а про життя учнів,
_ відповідає на суттєві питання життя людини про його смисл і мету,
_ допомагає перебудувати життя загалом, організовує соціальний досвід особистості, вчить, як організувати середовище свого життя.
Одна із найскладніших проблем, що стоїть перед людством, Україною, - це проблема людини в мінливому, динамічному світі. Сьогодні саме людина стала головним фактором розвитку і головним фактором ризику.
Серйозної дискусії потребує проблема відповідальності школи за життєві результати випускників. Як правило, увагу професійного педагогічного співтовариства зосереджено на результатах освіти, які жорстко прив'язані до навчального матеріалу, в його предметній формі.
Результати опитування старшокласників свідчать про суттєвий розрив між змістом життя і змістом того, чого ми вчимо ,або того, про що і як думаємо. Вчимося одному знанню, а живемо, користуючись зовсім іншим. З одного боку, мертві схеми, які пропонується взяти на пам'ять і які визначають нас як професіоналів, а з іншого – живе несистематизоване життя. І молода людина опиняється перед вибором: присвятити себе цьому вигаданому і самому стати таким або просто жити.
Скільки ж потрібно знати? Рівно стільки, скільки потрібно для життя, для його розуміння. Сучасна школа повинна постійно відстежувати зміни, які відбуваються на постіндустріальному ринку праці. За цих умов завдання школи – дати майбутньому працівнику компетентнісно спрямовану освіту, включаючи знання в галузі підприємництва, розв’язання кризових ситуацій, а також життєву компетентність.
Життєвий шлях людини – це шлях само будівництва, само творення,самовизначення в системі життєвих відносин, шлях само актуалізації у процесі діяльності і взаємодії зі світом.
Становлення особистості є , по – перше, освоєння життєвого досвіду у взаємодії із системою «людина – світ», духовним світом, світом цінностей. Школа покликана виконувати життєво важливу функцію – функцію стимуляції допомоги і підтримки при входженні молодого покоління у світ життєвого досвіду.
Освіта – це підготовка до життя. Як пише фінський психолог Тімо Ярвілехто, «життя – це постійне навчання,і, навпаки, без навчання немає життя.
У сучасній школі важливо зосередити зусилля на:
- оволодінні учнями мистецтвом жити, технологіями життєвого успіху, вмінням жити і контактувати з людьми в соціумі, вмінням аналізувати свою життєдіяльність, підходу до життя як найвищої цінності;
- розвитку вміння управляти собою, ставити мету, визначати смисл життя, вміння попереджувати і розв'язувати життєві конфлікти;
- оволодінні механізмами саморегуляції, самомобілізації, самодопомоги, само прогнозування, само прийняття.
Світ в якому ми живемо, щороку стає складнішим, динамічнішим; тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження свого місця в житті вимагають дедалі більших зусиль і компетенцій від кожної людини.
Отже сьогодні тільки та людина може повноцінно діяти в мінливому світі, яка здатна зробити самостійний вибір, прийняти самостійне рішення.
Бути компетентним – значить уміти мобілізувати в даній ситуації набуті знання і досвід. Людина яка хоче досягти успіху в сучасному світі, повинна мати певні здатності, зокрема:
- швидко діяти в нестандартних ситуаціях,
- учитися все життя,
- працювати в сучасних інформаційних системах,
Отже в основі компетентності лежать здатності людини.
Головні результати формування життєвих навичок учня, пов’язаних з становленням та розвитком його життєвої компетентності, життєтворчих компетенцій – це життєві результати учня. Ми можемо віднести до них здобуття необхідного життєвого досвіду, розумовий розвиток, позитивне психологічне налаштування, спроможність ефективно вирішувати посильні життєві завдання, відчуття власної успішності.
Виходячи з системного та ієрархічного характеру життєвої компетентності особистості, можна виділити функції:
- функції компетенцій життєстійкості,
- компетенцій життєздатності,
- функції життєтворчих компетенцій,
- специфічних життєвих компетенцій,
- професійної компетенції
а) професійного самовизначення
б)професійного самомотивування
в)професійної самореалізації
г)професійної самореабілітації.
Між дитинством, яке майже повністю належить сім'ї та юністю, яка в більшості людей віддана оволодінню професією та особистісному становленню в соціальному та професійному середовищі, школа стає найважливішим соціальним осередком розвитку та становлення особистості дитини та підлітка.
В умовах мінливого сьогодення перед школою постає складне завдання, яке полягає у « створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні поколінні людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти» (Національна доктрина розвитку освіти) Це складне завдання для учителя , адже вимоги сучасного життя змінюються швидше, ніж дитина встигає закінчити школу.
Отже, потрібно не просто дати учню базовий рівень освіти, а сформувати компетентності, яких потребує сьогодні суспільство:
· здібність навчатися все життя;
· комунікативність;
· творчість та креативність;
· самовдосконалення;
· здатність робити вибір та нести за нього відповідальність.
Тому актуальною стає проблема : «Формування творчих компетентностей на уроках української. У проекті Державного стандарту загальної середньої освіти запропоновано модернізацію змісту освіти на засадах компетентісної парадигми. Сьогодні соціуму потрібні учні та випускники, готові змінюватись та пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя.
Науково – теоретична база
Здатність до творчого осмислення та творчого використання на практиці здобутих компетенцій необхідна людині впродовж усієї трудової діяльності. Її формування відбувається в шкільні роки і велику роль в цьому відіграють заняття трудового навчання.
Напрями розвитку навчання визначаються сучасною концептуальною моделлю освіти в цілому. В змісті навчання ця модель передбачає зміщення комплексного акценту із засвоєнням певного обсягу знань, умінь, навичок формування компетентностей, які повинні виступати кінцевим результатом навчання. У процесі навчання створюються умови й для морального виховання. Створюючи корисні речі, беручи участь у продуктивній праці, учні відчувають себе учасниками виробництва. Вони починають по справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і поважати людей - представників цих професій, і роблять деякі висновки стосовно вибору своїх майбутніх професій.
Навчання в школі сприяє формуванню в учнів компетентностей, а саме:
· технічного і технологічного кругозору;
· культури праці та побуту;
· самостійного та критичного мислення;
· розвитку особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства, виховання відповідальності за результати власної діяльності.
Дослідження науковців показали, що творчість – це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективним і відомим в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод створення образу ідеального об’єкта, метод трудового навчання – способи спільної роботи учителя і учня. Тільки у праці розкриваються здібності, збагачуються знання, закріплюються вміння і навички, проявляється творчість.
До праці треба готувати себе ще з перших років навчання в школі. Необхідно виховувати в собі працелюбність і старанність, акуратність і бережливість, відповідальність за доручену справу, любов і повагу до людей праці.
Розглянемо проектну технологію навчання на уроках трудового навчання.
сутність поняття «проект» означає «кинутий вперед» - задум, план тощо. У 20 – ті роки ХХ ст.. під проектом розуміли будь – яку дію, яка робиться від усього серця і з певною метою.
Основні завдання проектної технології
1. Передати учням обсяг тих чи інших знань, навчити здобувати їх самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати в різноманітних групах, виконувати різноманітні соціальні ролі(лідера,виконавця, посередника)
3. Розширити коло спілкування дітей, ознайомлювати з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами:збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висовувати різні гіпотези, вміти робити висновки.
Вимоги до проектів
· логічне продовження процесу оволодіння навчальним матеріалом;
· комплексне відбиття вивчених питань і практичних робіт протягом навчального року;
· профорієнтаційна спрямованість;
Технолого – економічні
· відповідність матеріально – технічним можливостям навчальних майстернях;
· облік регіональних, національних особливостей і місцевих умов;
· використання раціональних технологій, економічність, екологічність. відповідність вимогам дизайну.
Основні критерії вибору проектів
· інтереси учнів;
· практичне застосування виконаного проекту;
· вікові та індивідуальні особливості учнів;
· відповідність вирішуваним завданням програми;
· рівень знань та вмінь учнів;
· обсяг робіт(термін виконання)
· матеріальна база шкільних майстерень;
· матеріальні затрати (вартість матеріалів, інструментів)
· творчий характер;
· оригінальність;
· підготовленість учителя.
Напрямки творчих проектів учнів гуртка "Українзнавство".
Школа – Озеленення школи, класу, ремонт меблів, класні куточки.
Дозвілля – Виготовлення іграшок, подарунків, сувенірів, конструкторів, розробка реквізиту для дитячих ігор, створення будинків для ляльок,
Дім – виготовлення книжкових поличок, підставок під телефон, розробка дизайну власної кімнати,озеленення квартири,
Кулінарія – удосконалення відомих рецептів страв, вивчення особливостей національних кухонь різних країн світу; приготування оригінальних страв, розробка сніданку школяра, сервірування столу.
Одяг – пошиття сценічного одягу для вистав,позакласних заходів,пошиття одягу для власного використання,розробка шкільної форми,одягу для тварин,пошук засобів оздоблення одягу.
Імідж - розробка стилю сучасної молоді; пошук засобів прикрашання обличчя в підлітковому віці; проектування зачісок підлітків; проектування предметів для догляду за волоссям.
Декоративно ужиткове мистецтво – виготовлення посуду, скринь,кошиків, килимів.
Агрономія – вирощування овочів для шкільної їдальні; пошук ефективних засобів захисту рослин від шкідників.
Тема проекту може бути сформульована як:
· об’єкт
· дослідження
· проблема
· діло
Розглянемо декілька варіантів.
Дослідження обирають об’єкт, який бажають дослідити в певному контексті, додатково поставивши запитання: «Що ми можемо дізнатись про цей об’єкт?» Потрібне формулювання дає напрямок дослідницькій роботі, треба лише добре її спланувати та здійснити. Робота в основному пізнавального характеру, тип проекту – дослідницький.
Наприклад:
1. Які існують форми шкатулок?
2. Історія виникнення скарбничок.
3. Які були перші ручки для дверей.
4. Які матеріали можна використовувати під час виготовлення горщика для квітів.
5. Які є форми журнальних столиків.
6. Які форми прищіпок найчастіше використовують.
7. Шкільна форма закордонних держав.
Проблема - обирають об’єкт або ситуацію,із якими пов’язана певна проблема. Можна обговорити , що викликає незадоволення, що заважає, що хотілось би покращати. Спочатку треба зрозуміти сутність, аспекти проблеми, потім розробити та реалізувати варіанти рішення. Тема, сформульована у такий спосіб, орієнтує на реально здійснений та актуальний результат.
Наприклад.
1. Що робити зі сміттям на вулицях?
2. Як найшвидше зробити шпаківню
3. Як зробити дошку для харчових продуктів зручнішою.
4. Як полегшити пересадку квітів.
5. Як виготовити картину з доступних матеріалів?
6. Який виріб повинен бути в кабінеті трудового навчання, щоб він покращував настрій.
7. Як зробити фартух привабливим для людини, яка не любить готувати.
Діло – обирають конкретний захід, справу, яку ми вважаємо корисною. Від такої теми одразу можна перейти до планування дій.
Наприклад:
1.Ремонт завіси для сцени.
2. Виготовлення будки для собаки.
3. Виготовлення обкладинки для учнів початкових класів.
4.Виготовлення фартуху для мами яка працює в пекарні.
5. Виготовлення лавочки для шкільного двору.
6. Виготовлення кишенькових шахів для гри в поході.
7. Приготування вечері для своєї родини.
Подібний підхід до вибору теми дає можливість одразу орієнтуватись на певний зміст роботи та на її результат. Проілюструємо це на прикладі гуртка «Українознавство»
· Тема – об'єкт: «Дитяча іграшка»
· тема – дослідження: «Якими іграшками з деревини граються діти до 7 років»
· Тема – проблема: «Як зробити дитячу іграшку безпечною і цікавою»
· Тема – справа: «Виготовлення іграшок для дитячого садка»
· Варіанти створення проекту.
Етапи проектно – технологічної діяльності учнів.
Організаційно – підготовчий етап.
1. Пошук проблеми.
2. усвідомлення проблемної сфери.
3. Вироблення ідеї та варіантів.
4. Формування основних параметрів і граничних вимог.
5. Вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту.
6. Прогнозування майбутніх результатів.
Конструкторський етап
1. Складання ескізу.
Добір матеріалів.
2. Вибір інструментів, обладнання.
3. Економічне та екологічне обґрунтування.
4. Організація робочого місця.
Технологічний етап
1. Виконання технологічних операцій.
2.Самоконтроль діяльності.
3.Дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці.
4.Оцінка якості.
Заключний етап.
1.Корегування виконаного виробу.
2. Випробування проекту.
3.Самооцінка проекту.
4.Аналіз підсумків.
5.Оформлення.
6. Захист проекту.
Організацією проектної діяльності учнів на уроках української займаюсь другий рік. Учні розробляють проекти різноманітної тематики, спираючись на головні принципи реалізації даної технології: самостійність, діяльність,результативність.
Навчати роботі над творчими проектами слід поступово. Наприклад, для учнів 5 –х класів перші проектні завдання полягають у виборі теми – основи для підготовки до конкурсів.
Поступово проекти ускладнюються, стають тривалішими. В 6 – му класі на проектну діяльність вже виноситься не тільки обрання учнями об’єкта діяльності, а й вибір шляхів його реалізації – підготовка до олімпіади. Для учнів старших класів більше використовую парні та групові проекти.
Наприклад, для учнів 9 класу був запроваджений проект «Кольорові епітети». Робота над проектом відбувалася в групах, кожна з груп мала конкретне завдання, визначене та обране заздалегідь. Такий розподіл єдиного завдання на окремі частини між окремими групами виконували самі учні, а вчитель виконував корегуючи роль. Діти із задоволенням досліджували, працювали із інформаційними джерелами, проводили технічні розрахунки, підбирали необхідну програму для створення дизайн – проекту, відстоювали свою думку, проводили дослідження серед вчителів та учнів школи. Особливу увагу діти приділяли оформленню, яке було виконане в українському стилі, враховуючи місцеві особливості. Робота над таким проектом стала яскравим індикатором рівня сформованості ключових життєвих компетентностей у старшокласників.
Розпочата робота над тривалим проектом "Вечорниці та веснянки". До цього було залучено багато класів, різник вікових груп, в позаурочний час. В процесі роботи над цим проектом учні активно залучались до роботи на різних етапах проектної діяльності: від організації та планування роботи до практичного виконання конкретних завдань, використовуючи набуті знання на шкільній сцені. Така колективна робота стимулює формування ключових компетентностей: соціально – трудову,загальнокультурну(комунікативну), вміння вчитися.
Для підвищення зацікавленості учнів до роботи вчитель повинен сам навчатися й надихати інших. Учні з задоволенням виконують цікаві творчі проекти.
З кожним роком зростає кількість проектів, поліпшується їх якість, зростає рівень самостійності під час їх виконання.
Метод проектів можливо використовувати у виховній роботі. Вихователі разом зі своїми класними колективами можуть створити науково – дослідницький проект на різні теми: «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття..», «Традиції мого краю», «Веселий ярмарок українських страв»…
Саме позакласна робота дає можливість залучати дітей до поглибленого вивчення і викликає зацікавленість предметом.
Учні 9-10 класів є активними учасниками гуртка «Українознавство». Вихованці самі вишивають, малюють, вивчають традиції, обряди минуіщини.
Викладаючи предмет, або займаючись позаурочною діяльністю,вчитель використовує унікальну можливість розкрити і показати учням взаємозв’язок між навчанням і життям, технікою і мистецтвом. Адже сприйняття й розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. Працюючи людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних і розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля.
Тому на уроках використовую репродукції картин, ілюстрації, фотографії.. таблиці ,схеми.
Наведена модель навчання охоплює формування та розвиток всіх ключових компетентностей учня, комплекс яких є центральним в системі компетентнісного підходу .Завдяки формуванню в учнів на уроках життєвих компетенцій, вихованці навчились працювати з потоком інформації, визначати мету, планувати, організовувати та оцінювати особисту навчальну та творчу діяльність, співпрацювати.
Результатом є:
Стабільний рівень навчання.
Позитивна динаміка.
Активізація пізнавальної діяльності.
Підвищення мотивації до навчання.
Розвиток самооцінюючої діяльності.
Сформованість науково – дослідницьких навичок.
Отже, формування творчих компетентностей дозволяє повною мірою розкрити природні здібності дитини: неординарність думок, спроможність до висловлювання та застосування на практиці різноманітних ідей, можливість здійснювати свій вибір, знайти себе у світі та відкрити світ у собі. Вчитель вважає, що робота з розвитку иттєвих компетентностей має бути систематичною і здійснюватись на кожному уроці.
таким чином, головною метою уроків є формування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду, тобто формування і розвиток його життєвих компетентностей.
Використана література.
1. Пелагейченко М.Л. « Професійний довідник» учителя трудового навчання. основа 2013 рік.
2. Єрмаков І.Г, Пузіков Д.О «Життєвий проект особистості» від теорії до практики. Київ «Освіта України» 2007 рік.
3. Єрмаков І.Г., Нечипоренко В.В., Пузіков Д.О. «Життєтворчі компетенції у системі компетентнісно спрямованої освіти. Запоріжжя 2008 рік.
4. Науково – методичний посібник за науковою редакцією кандидата історичних наук І.Г.Єрмакова «Життєва компетентність особистості: від теорії до практики.
5. І.В.Родигіна «Компетентнісно орієнтований підхід до навчання» Харків 2005 рік.
Комментариев нет:
Отправить комментарий